Як Європейське політичне спільнотовариство могло би сприяти вступу України до ЄС

Вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року спричинило суттєвий  виклик для України та ЄС. 3 одного боку, воно стало випробуванням стійкості та політичної автономії ЄС. 3 іншого боку, воно поставило під сумнів існування та територіальний суверенітет України – країни, яка глибоко прагне інтеграції до ЄС та яка вже пожертвувала частиною своєї території та життями тисяч українців за право підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС у 2014 році. Тим не менш, ЄС та його держави-члени все ще не бажають навіть визнавати перспективу членства України в ЄС у невизначеному майбутньому.

Цей неоднозначний статус-кво був раптово порушений , коли 28 лютого 2022 року Президент В. Зеленський ініціював застосування Україною статті 49 Договору про Європейський Союз. Мало хто очікував, що Президент В. Зеленський та його уряд будуть навіть думати про членство в ЄС в умовах наступу російської армії в масштабах, порівнянних з операцією «Барбаросса» у 1941 році. Президент В. Зеленський з гордістю підписав офіційну заявку на вступ до ЄС, в той час як війська російської армії перебували всього за 20 кілометрів від його офісу в Києві. Давня мрія українського народу подати заявку на членство в ЄС несподівано здійснилася в найбільш критичний і смертельний момент його історії.

Інституції ЄС швидко усвідомили, що імпульс смертельної небезпеки для української держави вимагає негайних і рішучих дій. Лише тиждень знадобився Раді ЄС для того, щоб активувати процедуру статті 49 Договору про заснування Європейського Союзу та запропонувати Європейській Комісії надати свій висновок щодо заявки України на вступ. Єврокомісія також діяла оперативно і надала оцінку спроможності України вступити до ЄС до 17 червня 2022 року¹⁾.

Визнавши, що «Україна є європейською державою, яка надала достатньо доказів своєї відданості цінностям, на яких заснований Європейський Союз», вона рекомендувалаvРаді ЄС «надати країні перспективу стати членом Європейського Союзу», а Європейській Раді – надати їй довгоочікуваний «статус кандидата», який формально не передбачений процедурою статті 49 Договору про заснування Європейського Союзу, але де-факто став важливою віхою у процесі вступу до ЄС. Підтвердивши, що вступ України до ЄС базуватиметься на «встановлених критеріях та умовах», у т. ч. т. зв.

«копенгагенських критеріях», Комісія водночас поставила вимогу щодо проведення невідкладних реформ у найбільш критичних секторах економіки України²⁾.

Тим часом, процес вступу України до ЄС перебуває у режимі очікування, що означає, що переговори про вступ будуть розпочаті у 2023 році, коли Україна зможе продемонструвати прогрес у проведенні реформ у секторах, визначених Європейською Комісією.

Паралельно з прискоренням темпів вступу України до ЄС відбувався пошук нових форм політичної співпраці для посилення стійкості Союзу та забезпечення взаємної солідарності в часи загрозливих безпекових та економічних криз у Європі. Зрештою, ці ідеї були втілені в Європейському політичному співтоваристві (ЄПС), ініціативі, запропонованій Президентом Франції Макроном у травні 2022 р. під час її головування в Раді ЄС. Французький уряд окреслив своє бачення ЄПС як нової політичної платформи, яка буде «відкритою для європейських держав, що поділяють спільний набір демократичних цінностей, незалежно від того, чи є вони членами Союзу, чи ні, і незалежно від характеру їхніх поточних відносин з Європейським Союзом» із загальною метою «зміцнення політичних, економічних, культурних та безпекових звʼязків між його членами». Вона може охоплювати співробітництво з «питань зовнішньої політики і політики безпеки, зміни клімату і постачання енергії та іншої сировини, продовольчої безпеки, розвитку інфраструктури і взаємозв’язку, мобільності, міграції, боротьби з організованою злочинністю, відносин з іншими геополітичними гравцями». Загалом, ЄПС мало би «забезпечити майданчик для координації, прийняття рішень та спільних проектів з метою конкретного реагування на виклики, що стоять перед усіма країнами Європейського континенту».

Європейська Рада підтримала французьку ініціативу на своєму саміті у червні 2022 року. Розмита мета ініціативи ЄПС була негайно сприйнята деякими третіми країнами з певною підозрою. Деякі країни-кандидати побоювалися, що ЄПС може зашкодити або навіть неявно слугувати альтернативою їхньому остаточному членству в ЄС, як це було раніше з Європейською політикою сусідства та Східним партнерством. Однак французький уряд важливо підкреслив, що «Європейське політичне співтовариство не буде альтернативою членству в ЄС і не буде підміняти процес розширення. Для європейських держав, які бажають приєднатися до Європейського Союзу, воно, навпаки, дозволить зміцнити зв’язки з державами-членами ЄС до вступу».

На тлі цих суперечливих очікувань 6 жовтня 2022 року в Празі, під час головування Чехії в Раді ЄС, відбулося перше засідання ЄПС. Це засідання можна вважати успішним з кількох очевидних причин. По-перше, воно перевершило більшість очікувань, оскільки очікувань від нього було небагато. По-друге, у засіданні взяла участь значна кількість європейських країн, які мають різні, а подекуди навіть суперечливі політичні інтереси та цілі. Так, у ній взяли участь не лише всі країни-члени ЄС, але й Великобританія, Туреччина та країни Східного партнерства³⁾.

Верховний представник ЄС з Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) Ж. Боррель за підсумками стартового засідання ЄПС підсумував, що ЄПС може розглядатися як: 1) співтовариство спільних принципів через узгодження принципів, які гарантують мир і стабільність на континенті; 2) співтовариство стійкості для зменшення вразливості європейських країн до ризиків і загроз все більш гібридного характеру; 3) співтовариство співпраці, спрямоване на посилення економічного співробітництва, взаємопов’язаності та транскордонного секторального співробітництва; 4) співтовариство, яке додає цінності існуючим інститутам і форматам, оскільки С3БП доповнює політику ЄС та інші регіональні структури.

Яке практичне значення мають ці оптимістичні висновки? Що можуть означати результати першого стартового засідання ЄКП для вступу України до ЄС?

1) У стартовому засіданні ЄПС взяли участь майже всі країни європейського континенту з неоднорідними євроінтеграційними прагненнями та подекуди суперечливими геополітичними інтересами та цілями. 3 одного боку, це може перетворити майбутні засідання ЄПС на хаотичний політичний «базар». 3 іншого боку, воно може слугувати унікальною та цінною випробувальною лабораторією для розробки та обговорення поточних та майбутніх європейських криз та викликів, таких як завершення війни в Україні та забезпечення енергетичної незалежності європейських країн. «Чорноморська зернова ініціатива» між ООН та Росією, а також між ООН та Україною за посередництва Туреччини у 2022 році є гарним прикладом угоди, яка могла б бути розроблена та реалізована в рамках ЄПС. Участь України у подальших ініціативах ЄПС може стати цінним інструментом стимулювання «паралельної» інтеграції України в окремі загальноєвропейські проекти з одночасним залученням до кропіткого процесу вступу до ЄС.

2) ЄПС може сприяти можливому поверненню деяких європейських країн-парій до «європейського концерту». Наприклад, представники Росії та Білорусі можуть бути запрошені до участі у майбутніх засіданнях та заходах ЄПС. Безумовно, офіційні представники нинішніх російського та білоруського режимів не можуть бути запрошені на жодне із засідань ЄПС. Однак, представники російської та білоруської міжнародно визнаної опозиції можуть бути запрошені до участі у засіданнях ЄПС для обговорення можливих форматів політики ЄС з післявоєнними Росією та Білоруссю. Війна, що триває в Україні, не повинна стати на заваді важливому завданню об’єднання та консолідації опозиційних рухів в Росії та Білорусі. Крім того, жителі цих країн повинні мати можливість дізнатися про можливі альтернативи сьогоднішній патовій ситуації у відносинах ЄС-Росія та ЄС-Білорусь. Залучення лідерів російської та білоруської опозиції до діяльності ЄПС могло б значною мірою сприяти цьому курсу.

3) ЄПС може стати майданчиком для майбутніх мирних переговорів між Україною та Росією. Водночас, участь представників нинішніх режимів в Росії та Білорусі в українсько-російських мирних переговорах під егідою ЄПС є неможливою. Це просто суперечить ідеї ЄПС як спільноти спільних демократичних цінностей і принципів. Тим не менш, учасники ЄПС спільно з лідерами російської та білоруської опозиції можуть долучитися до вироблення керівних принципів потенційної українсько-російської мирної угоди, звісно, у тісній взаємодії з Україною. Важливо оприлюднити, як майбутня мирна угода може вплинути на післявоєнну Росію та Білорусь. Прозора та послідовна позиція ЄПС з цього питання стане противагою нав’язливій російській пропаганді та надішле чіткий сигнал про підтримку зміни нинішніх режимів у цих країнах. Важливо надіслати сильне повідомлення, що повоєнне повернення Росії та Білорусі до Європи можливе.

4) Після укладення українсько-російських мирних домовленостей ЄПС може відіграти важливу роль в обговоренні та формуванні умов післявоєнного відновлення економіки України. Масштаб поточної економічної та інфраструктурної шкоди, завданої економіці України внаслідок російського вторгнення, становить щонайменше 600 мільярдів євро. Продовження руйнування Росією критичної інфраструктури України може зробити цю цифру ще більшою. Члени ЄПС могли б створити спеціальний спільний фінансовий інструмент для сприяння економічному відновленню України. Такий фінансовий інструмент міг би бути створений поза рамками ЄС за активної участі таких «важковаговиків» ЄПС, як Велика Британія та Туреччина. Такий підхід міг би посилити «неформальний» вплив країн, що не є членами ЄС, як в рамках ЄПС, так і в цілому на європейському геополітичному просторі.

ЄПС містить кілька важливих переваг, які варто враховувати Україні на тлі процесу її вступу до ЄС. Першою перевагою є той факт, що на платформі ЄПС представлені майже всі країни європейського континенту з різними політиками та геополітичними уподобаннями, а отже, це може дати реальний шанс виробити справді «загальноєвропейське» рішення глобальних криз, таких як війна в Україні та енергетична безпека на європейському континенті. Друга перевага полягає в тому, що ЄПС може слугувати перехідною платформою для агентів змін з витіснених європейських держав, щоб забезпечити їх поступове повернення до концерту європейських націй. Третя перевага полягає в тому, що засідання та заяви ЄПС можуть запропонувати прагматичні альтернативи рафінованим та передбачуваним зовнішньополітичним рецептам ЄС, а отже, апробувати нестандартні рішення європейських кризових ситуацій.